По тихій львівській вуличці,
Бруківкою пройду.
Згадаю ту поїздочку,
Компанію шальну. Зайду у ту ж кав’яреньку,
Отримаю меню,
Згадаю те замовлення,
І кави знов по п’ю.
Я спробую піднятися,
В ту височінь німу,
Я хочу знов побачити,
Ту мовчазну красу.
Напевно побуваю знов,
В Потоцького палаці.
І в італійський дворик,
Подихати зайду.
Я потім до театру,
Ногами добреду.
Куплю собі білета,
І на балкон піду.
Займу те саме місце,
Червоненький стілець.
Перерви дочекаюсь,
И в те кафе спущусь.
Наступний день на Ратушу,
Я знову підіймусь.
Куплю нарешті кави я,
На місто подивлюсь.
Пройду шляхами тими ж я,
Що в пам’яті на віки.
Зі мною поряд будуть ті,
Для кого я не втіха.
